«Ти - талановитий і мудрий, як Соломон!» Так говорив про обдаро­ваного хірурга Іллю Ізраїловича Шмулевича О.Ф.Гербачевсъкий.

Проте шлях І.І.Шмулевича в ме­дицину не був простим. Народив­шись 22 грудня 1922 року у родині залізничника в місті Жмеринка Ві­нницької області, майбутній видат­ний хірург спочатку - відразу після закінчення школи - як і батько, пра­цював на залізниці.

Та грянула війна. Якийсь час хло­пець іще продовжував працювати, а в 1942 році його мобілізували. Спочат­ку потрапив до Сибіру, де формува­лись радянські війська, потім воював в Україні. Досить скоро чорне крило війни обпекло і його - в березні 1942 року Ілля Ізраїлович був важко по­ранений у груди. Всю ніч після бою він пролежав у воді. Це дало свої на­слідки - у військовому госпіталі йому зробили операцію, під час якої, ви­тягнувши осколки, лікарі змушені були також ампутувати обморожені пальці лівої ноги.

З віком, бачачи навколо себе стільки болю й горя, людина по­винна розуміти: життя - це миттє­вість, його не можна витрачати на злобу й агресію!

Одразу після війни Ілля Ізраїло­вич вступив до Вінницького медич­ного інституту, по закінченні якого в 1951 році працював лікарем-хірургом у Червоноармійській райлікарні. В той час молодому спеціалісту довелось бути лікарем широкого профілю - і хі­рургом, і гінекологом, і терапевтом.

Бути людиною - це відчувати свою відповідальність. Талановитого лікаря-хірурга по­мітив О.Ф.Гербачевський і в 1956 році запропонував йому перейти до обласної лікарні в новостворене то-ракальне відділення, яке очолювала В.М.Красномовець. Слід зазначити, що Ілля Ізраїлович разом із Вірою Миколаївною з 1957 по 1960 рік зро­били 50 операцій на серці з приводу стенозу мітрального клапана. Кон­сультував ці операції і дав їм власну оцінку академік М.Амосов, який нео­дноразово приїжджав у Житомир­ську обласну лікарню.

З 1961 по 1967 рік І.І.Шмулевич керував торакальним відділенням, а з 1967 по 1975 рік був завідуючим хірургічним відділенням, до складу якого ввійшло й торакальне. Проте в 1975 році було вирішено роз'єднати ці відділення, й Ілля Ізраїлович знову очолював торакальне відділення до 1982 року. Потім працював хірургом у цьому ж відділенні - при цьому про­довжував активно навчати молодих лікарів.

Досягнувши визначеної мети, мудра людина приходить ще й до розуміння, що досягнення її саме по собі ще не дає задоволення -для цього необхідно поділитись із іншими людьми.

Його учні та послідовники й досі використовують у повсякденній роботі неоціненний досвід свого вчи­теля і наставника, згадуючи, як він оперував - найскладніші операції проводив спокійно, просто й надійно. За спогадами колег, Ілля Ізраїлович завжди брав участь у наково-прак-тичних конференціях і семінарах.

Спілкування з людьми такого рівня завжди залишає слід. Вони - певні орієнтири, за якими можна вибудовувати свій шжжх до людей, до професії.

Він мав колосальні знання, був усебічно ерудованою людиною. Його виступи завжди відрізнялись зміс­товністю й далекоглядністю, лако­нічністю та аналітичним підходом до висвітлення проблеми. В колі сім'ї, серед друзів і колег Ілля Ізраїлович завжди був людиною доброзичли­вою, толерантною, мав гарне почут­тя гумору.

«Я вдячний долі за все, що збу­лось, і вважаю, що збудеться все що заслужу. Що написано те й буде. Звісно, й від нас щось зале­жить, а тому треба чесно працю­вати, робити все,-що треба, щоб не було соромно!»

За межею 60-річного віку все час­тіше йому нагадували про себе давні захворювання, довелось ампутувати фалангу великого пальця на правій руці, тому оперувати й працювати йому ставало дедалі складніше.

«В оцих негараздах мож­на легко себе втратити. Я не дій­шов до цього, але був на грані. У мене був стан апатії, я відчував себе емоційно спустошеним. Мало того, що професія спустошує -але тут ти повертаєш енергію, якщо любиш свою роботу, а люди пова­жають її!»

Попрацювавши ще якийсь час, Ілля Ізраїлович пішов на заслужений відпочинок і невдовзі переїхав із ро­диною до Ізраїлю, де через п'ять ро­ків після ампутації ноги помер.

Медична громада Житомирщи­ни свято зберігає пам'ять про ви­датного хірурга, відмінника охорони здоров'я, одного з засновників тора-кальної хірургії області.

Вікторія Паламарчук.